Бiль вiдчаю хвилею котиться зверху,
Кидає на вiтер нетлiннi слова.
На трупах стою i очiкую смертi,
О боже, я бачу кусок кiстяка.

Розплаяна плоть в неземному конвертi
Летить у безвихiдь, зникає в пiтьмi.
Я знову у фальшi думок круговертi
Очiкую бога, а топлюсь в багнi.

Засмоктують сохлi мої почуття,
Страхiттями живлять вже мертву iдею.
Душа вiдлiтає кудись в небуття,
А плоть...
Душа вiдлiтає кудись в небуття,
А плоть...
Плоть вже розклалася злившись з землею,
Злившись з землею...

Душа вiдлiтає кудись в небуття,
А плоть...
Душа вiдлiтає кудись в небуття,
А плоть...