Текст песни Таисия Повалий - Листопад

Листопад — печальне диво, це журба дерев знову осінь у полон серця бере.
Так буває, опадає листя восени, так ранком опадають наші сни.
Тихо сльози опадають, тихо йде любов, мовчання — вирок більшості розмов.
Опадають наші роки тихо в сон-траву, я сни колишні бачу наяву.

Приспів:
Листопад загублених надій, неставшихся подій і нездійсненних та даремних моїх мрій.
Мій сад до осені пустий, його давно покинув ти і заміта сліпа печаль твої сліди.

Не пиши листів прощання — я прощаю все, нас доля, наче листя, рознесе.
Не кидай на вітер слово — птахом полетить у неба бірюзового блакить.

Приспів:
Листопад загублених надій, неставшихся подій і нездійсненних та даремних моїх мрій.
Мій сад до осені пустий, його давно покинув ти і заміта сліпа печаль твої сліди.

Осінь серце полонила, та не назавжди, про листопад колись згадаєш ти.
Як журилися дерева в розставання час, як осінь раптом розлучила нас.

Приспів:
Листопад загублених надій, неставшихся подій і нездійсненних та даремних моїх мрій.
Мій сад до осені пустий, його давно покинув ти і заміта сліпа печаль твої сліди.