Птаха палає, в дім не вертає,
Але таранами стіни ламає,
Кров проливає братова зброя
Волею лютою, княжою волею.

Очі Перунові засмутилися.
Руки Перунові та й опустилися.
Бо брат на брата йде воювати,
Помсту вовчиці за вовка справляти.

Батьку Свароже! Світлий наш Боже!
Допоможи, бо ніхто вже не допоможе.
У сни нащадків пронеси древлянські стіни.
Хай у серцях слов’янських правда не загине.
Як віддали у лапи хижакам державу,
І відтепер вовки стіл київський тримають,
І даниною рід славетний обкладають,
Зганьбивши честь слов’янську і народну славу.

Часу вдосталь проминуло,
Але так і не збагнули,
Що і досі рід слов’янський
Піж чужим ярмом.

Ікла поламаються. Браття поєднаються .
Проженемо злих собак. Сонячний здіймемо стяг.

Честь свою повернемо. Лишенько відвернемо.
Запануємо, слов’яне! Наша сила з нами!

Чужі князі. Ворожа влада.
Нашому шляху до щастя завада.
Треба багатостраждальній Русі,
Щоби свої панували князі.

Йди шляхом Сонця!
Шануй Землю-Матінку!
Будь сильним, воїне!
Господарюй на власній Землі!